Грантовий акаунт може запускати лише пошукову рекламу і лише по $2 за клік, якщо не використовує розумні ставки. Зате він без обмежень може приводити людей на сайт, а відвідувач, що прийшов одного разу, — не те саме, що незнайомець.
Якщо сайт позначено тегом, ці відвідувачі накопичуються в аудиторії. Платний акаунт із невеликим бюджетом може тоді витрачати його на людей, які вже щось прочитали, а не на тих, хто ніколи не чув про організацію, і зазвичай це різниця між платним бюджетом, що працює, і таким, що не працює.
Що для цього потрібно
- Тег на сайті до того, як прийде трафік. Аудиторії набираються від дня, коли тег запрацював, а не заднім числом, тож це єдиний крок, який не можна надолужити пізніше.
- Списки, які варто розділяти: усі, ті, хто дійшов до сторінки програми, ті, хто почав пожертву й кинув. Третій малий і зазвичай саме той, за який варто платити.
- Мінімальний розмір, за якого список узагалі можна використовувати, його задає Google, і це привід почати збирати задовго до появи платної кампанії.
- Повідомлення про конфіденційність, що каже, що збирається, — це юридичне питання в більшості місць, а не рекламне.
Сам грантовий акаунт не може таргетуватися на ці аудиторії, він лише для пошуку, але може за ними спостерігати, і так ви дізнаєтеся, чи поводяться ті, хто повернувся, інакше, перш ніж витрачати на них будь-що.
Запитання, які ставлять
Це дозволено?
Збір аудиторій із відвідувачів сайту — звичайна розмітка Google Ads, а не дозвіл, специфічний для гранту. Що сам грантовий акаунт може з ними робити, обмежено тим, що він лише для пошуку.
Чи потрібен для початку платний акаунт?
Ні, і почати без нього — якраз сенс: спискам потрібні місяці, щоб стати корисними, тож збирати слід починати до появи бюджету.
Чи допомагає це власним показникам грантового акаунта?
У кращому разі опосередковано. Це привід дбати про грантовий трафік поза місяцем, у якому він прийшов, а не прийом для клікабельності.